Пам’ятка для батьків і вихователів дітей-дошкільників, які потрапили в кризову ситуацію

Батькам

В стресовій ситуації для дитини дуже важливою є реакція батьків на різноманітні ситуації. Чим спокійніше і впевненіше поводять себе батьки, тим більше захищеними відчувають себе діти. Діти виробляють особисту модель поведінки, спостерігаючи за значимими  для них дорослими.

Ви повинні опікуватися собою, оскільки саме ви є головним витоком допомоги і підтримки дитини.

Декілька простих речей, які допоможуть справитися зі стресом та його наслідками:

1. Обов’язково   висипайтеся.
2. Намагайтеся повноцінно харчуватися.
3. Обов’язково робіть зарядку, ще краще – разом з дитиною.
4. Займайтеся  фізичною працею.
5. Дозволяйте приділяти особисто собі час, ви цього заслужили і вам це зараз просто  необхідно!

Про дітей

На відміну від дорослих, в дітей недостатньо життєвого досвіду, і тому вони не можуть адекватно реагувати навіть на стресові ситуації низької інтенсивності (низької з точки зору  дорослої людини).

Діти відчувають свою незахищеність та безпорадність в світі, який їм не до кінця зрозумілий. Сам механізм дитячого стресу складається з того, що щось внутрішнє, невідоме, недобре насильно входить в життя дитини, починає переслідувати її у вигляді згадувань чи страхів.

Буває, що малюки переживають неприємні, страшні події мовчки і потаємно, як би «внутрішньо». Буває що дитина, навпаки, стає агресивною, незвично активною, або часто плаче.

Дитяча психіка має великі резерви саморегуляції. Більшість дітей приходять до звичного стану після травм і без допомоги психологів просто завдяки підтримці  і опіки дорослих.

Поради батькам

1. Розмовляйте з своєю дитиною. Підтримуйте в ній віру в себе: повідомляйте їй тільки правильні відомості, давайте тільки правильні поради.
2. Говоріть своїй дитині про свої особисті почуття.
3. Уважно прислуховуйтеся до того, що говорить дитина і як вона це говорить: чи відчувається тривога, страх, неспокій? Дуже корисним може бути повторення слів дитини:»Я боюся, що…», «Ти боїшся, що…» Це допоможе і дитині, і вам прояснити свої почуття.
4. Частіше повторюйте дитині: «Ми разом. Ми піклуємося про тебе. Ми завжди будемо піклуватися про тебе». Можливо вам прийдеться повторювати це багаторазово.
5. Доторкуйтеся до дитини, обіймайте її як можна частіше. Хай вона відчуває ваше піклування і близькість не тільки на словах.
6. Не жалійте часу, вкладаючи дитину спати. Розмовляйте з нею, заспокоюйте її. Якщо потрібно, залиште нічне світло ввімкненим.
7. Спостерігайте за дитиною під час ігор. Часто саме у грі дитина проявляє своє почуття: страх, агресію та ін. , які можуть не проявлятися в інший час.
8. Сприяйте іграм, які послаблюють напруження. Це ігри з піском, водою, малювання, активні ігри. Якщо дитині хочеться щось вдарити, дайте їй щось м’яке, наприклад, подушку.
9. Якщо дитина загубила чи зламала улюблену іграшку, дозвольте їй бути сумною або поплакати. Це важка для неї подія, яку їй потрібно пережити зрозумілим для неї способом.
10. Підготуйте «банк ігор», в які ви граєтеся регулярно, і намагайтеся дотримуватися ці маленькі ритуали.
11. Робіть своєму малюку масаж

Повернення в себе:

• Обмальовуваня долоньки, розфарбування її, плесканя в долоньки.
• «Доброго  дня, пальчику, як живеш?»

«Заземлення», відчуття опори:

• Вирощуємо «великі» ноги.
• Залишаємо відтиски, малюнки ступнями та долоньками на піску.
• Малюємо дерева, кущі, квіти – все з великими та міцними коренями.
• Тремося носами, плечима, ліктями.
• Тупцяємо ніжками, сильно як бегемотики, які відганяють ворогів.

Вертаємо відчуття контролю:

• Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
• Погратися з конструктором.
• Ліпимо неіснуючу тварину.
• Ліпимо маску і «гримаснічаємо».

Щоб позбутися страхів:

• Сейф, куди малюк зможе сховати свої страхи, у вигляді зім’ятих папірців, шишок, відрізків тканини, який можна закрити на ключик, і який може бути в дитини, або у дорослого, якому вона довіряє.
• Робимо «ловця снів» - з паличок та кольорових ниток, як павутинку. Можна повішати над ліжком, щоб він «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка.
• Шукаємо ресурси для подолання страхів – ліпимо, малюємо, клеїмо ангела-охоронця.
• Будиночок: робимо палатку, «штаб», укриття. Можна і з тата з мамою, заховатися між ними, у їх обіймах.

Тілесні вправи:

• «Крило ангела» - обійми і кордон
• «Кнопки радості» на тілі, лоскотання.
• Гра «Сумне деревце»: уявляємо з дитиною, що вона – сумне деревце, і запитуємо, чим ми можемо допомогти йому? Полити? Підперти? Обкопати?
• Гра «Крокодил» -  показуємо слова чи тварин тілом і жестами.

1000 способів малювання:

• Будиночок – на відчуття кордонів, на безпеку, майбутнє.
• Групові малюнки – відчуття безпеки.
• Можна намалювати свої страхи та спалити їх.
• Малювати по розмальовці– це спокійно, і з цього можна починати.
• Можна малювати ватними паличками, краплями, трубочками та ін..
• Малюємо на кольоровому, темному, на посуді чи на тканині.

Ще декілька корисних ігор:

• Вишивання – як альтернатива малюванню.
• «Лінія життя» - по ниточці, по року в майбутнє.
• На вихід агресії : стукаємо, рвемо, лопаємо повітряні кульки.
• Стрибки і біг, інші активні ігри для виходу «зайвої» енергії.

Казкотерапія

• Робимо ляльку-мотанку, придумуємо їй історію.
• Вирізаємо різних казкових героїв, і робимо про них казку.
• Як варіант беремо ролі різних казкових героїв, і по черзі добавляємо в казку дії, «ходи».
• Придумуємо казки з позитивним наповненням, і розповідаємо малюку на ніч.

• Під час небезпечної ситуації, щоб легше пережити страх, рахуємо предмети навкруги себе: наприклад, всі червоні чи всі круглі предмети.
• Спостерігаємо за своїм диханням: як піднімається і розширюється грудна клітка, як повітря заходить в середину, яке воно прохолодне. Фіксуємо звуки дихання, всі відчуття. Дихання при цьому: вдих звичайний, видих в 2 рази повільніший вдиху.
• Знімаємо напругу з тіла та тривожність: стискаємо м’язи пальців ніг, тримаємо 2-3 секунди, розслаблюємо їх. Стискаємо ступні, тримаємо 2-3 секунди, розслаблюємо. Стискаємо ікри, розслаблюємо. Далі так же поступаємо з м’язами таза,спини,живота, плечей, рук, пальців.
• Для того, щоб втримати свідомість та увагу в кризовий момент, можна натиснути собі чи колезі точку над верхньою губою, масажувати коловими рухами. Подібною по дії є точка в міжбрів’ї і над нижньою губою.
• Якщо у вас порушений сон, сковані м’язи тіла, дуже добре допомагає загальний масаж.
• Обов’язково потрібно рухатися, робити зарядку. Фізична активність знімає напругу, спазми м’язів, виводить зайвий накопичений адреналін.
• При сильних емоціях, або при складнощах з увагою. Сісти зручно, вдих, видих повільно. Назвати 5 речей навкруги себе: «Я бачу двері, я бачу стіну…». Вдих і видих повільно. Назвати 5 звуків: «Я чую розмову колег, я чую своє дихання…». Вдих і видих повільно. Назвати 5 кольорів: «Я бачу зелене дерево…». Вдих і видих повільно. Назвати 5 тілесних відчуттів: «Я відчуваю тверду підлогу під ногами, я сиджу на стільці, я відчуваю гладеньку, прохолодну поверхню…»

Що з нею відбувається:

• Коли діти налякані, вони хочуть бути поруч з тими, хто допомагає їм відчувати себе у безпеці, і хвилюються, якщо цих людей немає поруч.
• Перед сном дитина починає згадувати, тому що вона не відволікається на інші заняття.
• Можливо, у дитини страх смерті, або інші страхи. Людям часто сниться те, чого вони бояться наяву. І тому їм страшно заснути.

Як допомогти:

• Якщо хочете, дозвольте дитині спати з вами. Дайте тільки їй зрозуміти, що це тимчасово.
• Заведіть якийсь ритуал перед сном: розповідати казку, помолитися, полежати обіймаючись. Кожного дні розповідайте дитині, що будете робити на наступний день, щоб вона знала, чого очікувати.
• Обніміть її і скажіть, ви з нею і нікуди не підете. Зрозумійте, що малюк не спеціально капризує, це може продовжитися деякий час і потрібно проявити терпіння.
• Намальовані і проговорені страхи перестають лякати. Можна придумати «другу серію» страшного сну із щасливим кінцем.
• Можна намалювати страхи на повітряній кульці і випустити її в небо.
• Зробіть «Ловця снів» з паличок і ниток. Скажіть дитині, що він буде ловити погані сни і пускати до неї тільки хороші.
• Можна ставити перед сном дитині аудіо записи із казками чи заспівати колискову.

Що з нею відбувається:

• Такі страхи є звичайними при кризових ситуаціях.
• Дитина відчуває свою безпомічність.

Як допомогти:

• Нагадайте дитині і собі самому, що вам зараз нічого не загрожує, а на випадок небезпеки ви підготовлені.
• Розкажіть дитині, що робите все можливе, щоб забезпечити вашу з нею безпеку. Перечисліть конкретні дії, які ви застосовуєте.
• Заплануйте, хто буде піклуватися про дитину, якщо з вами дійсно щось станеться. Це допоможе вам самим не хвилюватися, і дитина не буде так сильно сприймати ваші невпевненість, страхи та побоювання.
• Разом займайтеся чимось позитивним, щоб відволікти дитину від тривожних думок. Малюйте, співайте, грайтеся разом.
• Можна зробити разом будь-які «чарівні» обереги.

Якщо дитина скучає за людьми, яких в даний момент не може бачити

Що з нею відбувається:

• Навіть якщо малюки не завжди висловлюють свої почуття, знайте, що їм важко губити зв’язки з людьми, які їм дорогі.
• Вони можуть думати, що їх покинули, пішли від них і не хочуть більше бачитися.

Як допомогти:

• Допоможіть дитині підтримувати зв’язок з рідними (посилати фотографії в інтернеті, дзвонити та ін.).
• Говоріть з  дитиною про тих, хто для них дорогий, згадуйте приємні моменти, час проведений разом, дивіться фотографії.
• Признайте, що дійсно важко не бачити рідних, це печально.

Що з нею відбувається:

• Зараз в житті більшості людей відбувається багато змін, і це нормально, що дитина сумує.
• Коли дитина плаче, її організм виділяє речовини, які допомагають їй заспокоюватися.
• Діти дуже чуттєві до емоційного стану батьків. Благополуччя вашої дитини залежить від вашого особистого благополуччя.

Як допомогти:

• Якщо дитина плаче при вас – значить вона вам довіряє.
• Дозвольте дитині виражати свою печаль.
• Допоможіть дитині озвучити свої почуття і зрозуміти їх причину: «Думаю, тобі сумно. Багато чого незвичного відбувається, ось, наприклад…»
• Підтримайте дитину – посидьте з нею, приділіть їй додаткову увагу. Спеціально виділіть час, який будете проводити разом. Обнімайте її, хай дитина відчуває, що ви поруч.
• Уважно відносьтеся до того, що дитина дивиться по телевізору, в інтернеті, чим грається, до розмов, які вона чує навкруги, до новин, які ви та ваші близькі обговорюєте при дитині.
• Допоможіть дитині з надією дивитися в майбутнє. Важливо думати і говорити про те, як ви будете  жити далі, будувати плани, що будете робити – наприклад, ходити на прогулянки, в парк, на атракціони, в кіно, гратися разом з друзями, ходити в дитячий садочок.
• Піклуйтеся про себе!

                                                      Запам’ятайте сім правил:

Покарання не має шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Воно має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі провини ні слова. Не заважайте дитині почати життя спочатку.

Без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, покарання не подіє, а зашкодить.

Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

Не можна карати і сварити:

* якщо дитина хвора;

* якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

* якщо дитина їсть;

* після сну;

* перед сном;

* під час гри;

* під час виконання завдання;

* одразу після фізичної або душевної травми (бійка, падіння, сварка, образа) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль;

* якщо дитина не справляється з страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, з будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;

* в усіх випадках. Коли в дитини щось не виходить;

* якщо внутрішні причини, мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

* якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди неправий.

     Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало                     менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо страждання.

Не можна хвалити дитину за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала  на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

          У нас є багатий матеріал для вивчення дитячої душі – наше власне дитинство, яке відклалось в глибинах нашої пам’яті, і так чи інакше впливає на все доросле життя. Ми пам’ятаємо своє дитинство, нам тільки здається, що ми все забули, бо вона десь там у глибині. Але воно там є.

             Порівняємо тепер 1 хвилину дітей і 1 хвилину нас, дорослих батьків. За 1 хвилину діти: встигають стомитися і відпочити разів по три; разів по два засумувати і заспокоїтись; захотіти спати і забути про це; посміятися; побитися і помиритися; помітити маленького жучка; ще раз посміятися; трошки вирости і подорослішати.

А в цей час дорослі за 1 хвилину тільки й встигають робити якісь зауваження.

Якщо ви хочете знайти розуміння з вашою дитиною, тоді хоча б одну хвилину в день концентруйтесь на згадуванні вашого дитинства – це місток до розуміння. Якщо ви відчуваєте, що не розумієте дитину, тоді згадуйте себе в такому віці, в ситуації близько подібній до нинішньої, і ви знайдете неочікуване рішення.

Уявляйте себе дітьми! Знаходьте час для цього. Уявляйте себе дітьми: які нічого не знають; слабкими, невмілими, безпорадними; яким все цікаво;які всього бояться; які вірять всім і будь-чому; які нікому не вірять; які люблять своїх батьків, які їх ненавидять; егоїстами, жорстокими, мудрими і добрими, але які про себе нічого не знають. А тепер такими, що знають…

Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, особливо незначних, не вживайте образливих слів.

              Не підганяйте, розраховуйте час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – дитина в цьому не винна.

           Відправляючи дитину до садочка, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: «Дивись, поводься гарно! Щоб не було зауважень!» тощо.

          Забудьте вираз: «Чи ти був чемним?» зустрічайте дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.

         Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на пояснені її стану, нехай заспокоїться, тоді вона сама розкаже.

         Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

             Впродовж дня знайдіть (постарайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї. Коли щось не вдається, порадьтеся з вихователем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

            Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.

Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь робити це для них. Це їх заспокоїть, зніме напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривань душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

9 веселих ігор, які дозволять вам виховати емоційно сильних дітей

 https://zatyshok.net.ua/4677/?fbclid=IwAR2lw7MbpouX4khq2Bi41HdJIZFNtdpwNXAiDG0JE9jntDuLTDP6Jzv42Cg